Нi. Я не чекатиму тебе

Ні. Я не чекатиму тебе,
Я не чекатиму тебе й у снах поволі,
Я не сидітиму у парку, близь тополі,
Я не страждатиму про нас, в минувші дні.
За ласку рук і солод губ твоїх забуду.
І не згадаю карі очі. Ні, не буду
…І про небесні пестощі твої.

І не писатиму ночами я віршів:
Про мальовничу молоду й примхливу вроду.
Не буду й мріяти в повернення твої
І про обійми, що розхвилюють й в тиші воду.
Відчую холод й сухість губ своїх, німих -
Я на колінах лиш молитимусь за тебе Богу.

Я не далеко. І не поруч. …Я є Ти:
Я та вода, що омиває твої ноги,
Я те повітря, що груди сповнює твої,
Я твій мінор, в музичній тоніці природи.

Ні. Я не чекатиму тебе.
Я не чекатиму тебе в просторах долі,
А вітром шлю тобі прозорі хвилі в морі
Піском лягаю теплим я до твоїх ніг
І сонцем-медом я намажу твою шкіру.
«Я Вірю!» - Чуєш, я кричу тобі одвік.

Вдихни ж Своє Життя, - яке усюди і завжди.
Та лиш горіти серцем твоїм прагну. І тоді
Про це ніколи більше не забуду
Я стану ним …
І до останніх променів я житиму в тобі.