Остання гра Я актор. життя мо театр...

Я актор. І життя моє театр.
Мій бенефіс у монодрамі «я і ти»
Коли завершується комедія деь-арте -
За куліси, в драматичній темноті.
Я пригадую глядацьке «Аве! Аве!».
Де смішив я Вас, чи дратував,
Чи до крайності довів в глибин печалі,
Я був справжній, я був я, - для вас я грав,
Щоб збентежити чуття німих скрижалей.

Панталоне, чи як Доктор Граціано,
Чи слуга, як Арлекін, для Вас служив,
Танцював для Вас й манив кричати:
«Ні;чого безгрішника прощати!»,
Любов’ю ненавидьте, легкістю впадіть,
Відвертістю скажіть про всю нещирість,
Про стид, з гарячим серцем Ви скажіть,
Та про нудьгу, коли ви просльозились.
В розв’язці, - щоб за серцем повелись.
Апарт, мабуть сьогодні пощастило!

Тоді ж куліси знову розійшлись:
У залі тиша глухо зашуміла -
Трагедія Буття тріумф ексцентрика втаїла.
І повернулось так все, як було колись.
Це мій етюд, глибокий слід зітхання.
Чудова гра сьогодні видала;сь.
Лиш прикро, що вона й остання.