Що ж, можливо, і так само
Про онуків будем
І ми говорити.
От така життєва драма,
Що старіше дюди -
Більш мають сварити.
Ну а поки і самі ми
Іще молодії,
Іще нерозумні.
Та, все ж станемо старими.
Нічого не вдієш.
І лячно, і сумно.
Мудрість прийде, та з літами
І з сивим волоссям.
То й станем бурчати.
Попрацює час над нами,
Прийде й наша осінь,
Постука до хати.
4.01.2012
Що ж, можливо, i так само
© Copyright: Андрей Владимирович Нестеров, 2012
Свидетельство о публикации №112010407026
Свидетельство о публикации №112010407026
Рецензии