«Падають зорі – бажання палаючі
Збудуться - в це ти повір.
Я поринаю в твої очі сяючі,
Пристрасті сповнений зір».
Я мандрівник міражами блукаючий –
Майю, як долю творив.
Але не зумів я створити бажаючий -
В серці дівочим порив.
У брами життя – забобон-епітафія -
Ворон – пісок забуття.
То не моя – деміургів єпархія -
Знак зорро – ти не моя.
«Ти моя бажана, долею дадена –
То вже не справа людей.
Всесвіта кодом мені ти загадана -
Сяйвом жагучих ідей.»
Пробач деміург мій порив гордовитий
Пробач розголошений знак.
Туди херувимом дорога закрита -
І кажуть не зможу ніяк.
Але то не смертного тіла пориви
Пронзають глибини буття -
І може побачу як зіронька лине
Улюблена лебідь моя.
Зоряна лебiдь
© Copyright: Эрос Амурский, 2012
Свидетельство о публикации №112010405318
Свидетельство о публикации №112010405318
Рецензии