Пiзня кв iтка
Посивіле від інею
Листя змерзле тремтить.
Гіллям голим похитує
Сад, ту квітку запитує -
Чом самотньо стоїть?
Чом квітує, тендітная,
В передзим'ї? Помітная,
Полум'яна, здаля?
- О, коханий шука мене!
Ріки, ліс дола, камені…
- Змерзнеш ти… ех, маля!..
Квітка пізня, осіння – я.
В сукні пишній із інею.
Ось і ти. Віднайшов!..
Задивився, милуючись.
Квітку змерзлу цілуючи,
Дарував любов…
30.12.2011
Свидетельство о публикации №112010309870