Любилася пташечка
Та з красивим птахом.
З'явилося пташенятко -
Птах ізник зі страхом!
Матінка кубельце звила
У траві в садочку.
Сама їла чи не їла -
Годувала дочку.
Літала, як проклята,
Нічки і деньочки.
Їсти вишуковувала -
Черв'ячки й жучочки.
Пташенятко підростало,
Мудреє ставало.
Обростало пір'ячечком,
Маму вчити стало!
Саменькеє засиділось
І не вилітало.
Прикрикувало на стареньку:
"Хочу хлібця й сала!"
Стала птаха запрошувать
Донечку літати.
І навчати, як і де
Їжу добувати.
Та не слухала донька,
Не хотіла знати,
Де і як їдло береться,
Хтіла все гуляти!
Із горобчиками, всюди,
Бігала, кружляла.
Пташка бідна з ніг ізбилась,
Вже й вмирати стала.
Пташенятко рідненькеє
Й вмерти не давало.
Скільки не літала мати,
Завжди було мало!
Суть цій байочці така:
"Як жаліла змалку,
То тягни сама до смерті,
Пізно брати палку!"
Птаха й пташенятко
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112010306530
Свидетельство о публикации №112010306530
Рецензии