"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."
Дощ пише й пише на вікні.
Імла, безлике небо і сльотаво.
Коханий, то лише уява!..
Ти припадаєш до грудей щоночі.
Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -
Десь глибоко відлунює пророче;
Під ранок із судомами вщухає...
"Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."
Дощ зрідка бумка за вікном.
Кохання ...є...ще буде...проминуло...
Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.
Сум нидіє по закутках оселі...
Пробуджує і збуджує до млості
Твій дотик, що чаївся у постелі.
Очікую... І знову - ти! Раптово. В гості.
(4-5 листопада 2000р.)
Нiколи. Bдвох. Hавiки. Hi
© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112010208372
Свидетельство о публикации №112010208372
Рецензии