Милий, я скучаю. Там, у колишнім райськім саду,
Дівчатко, на мене схоже, з очима
на вічно мокрому місці,
тебе виглядає
і не хоче читати книгу,
ту, що ти мені написав…
Став
замерзає у рамцях своїх берегів округлих,
не перейти по ньому, крига така тонка,
як та соломинка, що мене досі навіщось тримає...
а у раю
достигають сливи, черешні, груші,
може, інші якісь фрукти,
та –
ні слова про яблука
і дракона!
Тільки ніч – як стара ікона,
Молишся серед тиші про мудрість, про «щоб не боліло»,
На ранок визирнеш у світ із вікна,
А він, ніби вірш,
білий.
Милий, я скучаю
© Copyright: Жозефин Де Лилль, 2012
Свидетельство о публикации №112010204868
Свидетельство о публикации №112010204868
Рецензии