Якщо у матері сини є -
Нема їй спокою й на мить:
Душа тривожиться і ниє,
А серце рветься і щемить.
Малі сини - малі й тривоги,
Одне на думці - відпочить.
Під вечір вже не носять ноги,
Зате ще серце не болить.
А підростуть сини-орлята -
злетять у вир - уже орли.
Тоді й втрачає спокій мати,
Відтоді й серденько болить.
Синам
© Copyright: Валентина Домчина, 2012
Свидетельство о публикации №112010204827
Свидетельство о публикации №112010204827
Рецензии