Веч р др ма

Вечір дрімає

Діброва заснула,
День засмутився,
Вечір дрімає,
Та сонце сховалось
За далекі десь горізонти.

Вітри з вітрами
Танцюють свій танок
-- останок вечірніх подій...
Дівчина втирає свої карі очі
Відчуває кінець усіх мрій!
 
Згадала присягу --
Таж він все забув!
-- Вже два роки минулось,
як він із нею бував...
Поїхав далеко. Наче пропав!

Незнає нічього про нього
-- чи живий ще, та й може
З другою, нову клітинку плете.
І серце її сумує й дрімає...
Похоже на діброву.
Як верба, під захід сонця,
додолу себе гне!

"Не співає соловейко
-- Надаремно бувби його спів!
Для дівчини все минулось
Залишився лишень гнів...
-- Як зустрінуся з ним, ще раз,
То серденько його роздеру
Та й по всіх вітрах рознесу!..

Хай всі знають хто такий він.
А хто я? -- Суцільна вада!..
Не дізнатись звідки й де
Й чому, мене взяли... Знаю:
Маю серце... Як усі мої брати!
Верби гнуться і я гнуся.
Я зелена діброва
Навколо мене шумують вітри."