Ти казав: «до осені»
Ти казав: «до осені».
До якої осені, так і не сказав.
Уже небо в просині,
Уже небо в просині,
І в пожовклих травах
Вітер заблукав.
Стоїть зажурена калина
У полі, мов одна дівчина,
І тільки клином журавлиним
Летять, летять її літа.
Ти казав: «чекай мене»,
Ти казав: «чекай мене»,
Я чекаю з осені,
А тебе нема.
Швидко осінь промайне,
Швидко осінь промайне
Мене залишає,
Зима обніма.
Ти казав: «до осені»,
Ти казав: «до осені»,
До якої осені, так і не сказав.
І блукають в просині,
І блукають в просині
Ще слова твої, та вітер їх забрав.
Ти казав...
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2012
Свидетельство о публикации №112010202357
Свидетельство о публикации №112010202357
Рецензии