Темної ночі одягнувши крила,
За словом слово клались на пергамент
Його творіння, що як ті вітрила
Несли весь світ крізь лід і жаркий пламень.
Імперія тремтіла, як уміла,
Нездари славу забирали в руки,
А думка впевнено і жадібно летіла,
Оговтуючи люд від злої скуки.
Нерукотвірний пам'ятник навіки
Вріс золотом століть у вітчу землю,
Сціляє новообраних, каліків,
І товпи долей, і руйнує греблю.
Співець епохи, жодного ні разу
Не проспівавши й однієї оди,
Створив він велич королів одразу
Та знищив міфи імператорської вроди.
Він змусив думати, дивитись, розуміти.
Повідкривати очі, знести душі.
Але він спокій вічності порушив -
Тепер із правдою йому одному жити.
Та жить за принципом - усе або загинеш,
Кришталь його поезії дзвенітиме!
І правда у віках назавжди житиме!
І волю вже ніколи не зупинеш!
Шексп ров
© Copyright: Олег Очеретяный, 2011
Свидетельство о публикации №111123101362
Свидетельство о публикации №111123101362
Рецензии