про Божий свiт
коли я клямцаю на клаві, чекаючи обідньої перерви,
десь на цій планетці відбувається стільки всього:
народжуються діти –
і втомлені породіллі лежать, розкинувши руки,
і їхні червоні лона закриваються, ніби тюльпани;
помирають старі –
і їм вже не страшно, не гірко, не боляче,
бо сніг сипле на їхні голови –
пухкий і незмінно різдвяний.
Ластівки зашивають небо, ширяючи попід хмарами
Зі срібними голочками у дзьобах;
Тихо ростуть евкаліпти – їм нікуди поспішати;
Дим зі старого комина кашляє над полониною,
Овечок лякає…
А Бог бере їх на руці – кожну-кожнісіньку-білу,
і люляє,
І «не бійтеся» каже…
Свидетельство о публикации №111123005005
Всё вроде восхитительно. Только никак не отделаюсь от ассоциации:
"... Я люблю смотреть, как умирают дети.
Вы прибоя смеха мглистый вал заметили
за тоски хоботом?"
Вижимо, субъективность восприятия.
Простите за серость, а как по-русски "над полониною"?
С уважением,
Исаков Алекс 12.11.2012 10:06 Заявить о нарушении
і за відгук, і за асоціативний ряд)))
так і перекладається, в рос. мові теж полонина
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0
Ганна Осадко 12.11.2012 19:01 Заявить о нарушении