(вірш-жарт)
Оце... якби ж навчитись не писати,
Забуть про вірші раз і назавжди.
А то ж, їй бо, не можна вийти з хати!
Не скажеш же натхненню: "Та, зажди".
Та вже віршами шафа геть забита!
А муза, бач, не хоче відпускать.
От баба вже вона несамовита —
Ні відпочить... або хоч почекать...
Ото, і рима дістає усюди:
Чи в транспорті, чи... вийду в туалет...
Яж хочу жити, як нормальні люди...
Які не вірять в те, що я поет.
Отож воно, від того і страждаю:
Пишу, пишу — і все без визнання...
Хоч і писать уже я не бажаю.
Та... вірші вже неначе як рідня.
Ото б і стать для музи сиротою.
Бо руки вже, і очі вже болять.
Та хай би й шафа стала знов пустою!
...Повнішою або разів у п'ять...
29.12.2011
Страждання графомана
© Copyright: Андрей Владимирович Нестеров, 2011
Свидетельство о публикации №111123000249
Свидетельство о публикации №111123000249
Рецензии
Ы мены, Андрію, сподобався ваш вірш. Якщо при народженні Бог чи казкові феї подарували такий талант, то вже ніхто і ніколи його не зможе викорінити. Отак і живемо: з тяжкою ношею і нерозумінням оточуючих. І це такий хрест у кожного справжнього поета. А ви - поет справжній.
З теплом і посмішкою, Л.Ю.
Людмила Юферова 14.01.2012 22:40 • Заявить о нарушении
З теплом і посмішкою, Л.Ю.
Людмила Юферова 14.01.2012 22:40 • Заявить о нарушении
Справжнiй поет - то вже занадто.Просто пишу.Бува,й виходить щось.
Андрей Владимирович Нестеров 14.01.2012 22:59 Заявить о нарушении
Андрей Владимирович Нестеров 14.01.2012 22:59 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.