Зiрку мою нiби змило дощем
Наші світанки … зозулю в гаю.
Мовби кордоном … стала розлука -
С тих пір не знаю …Чи я ще живу?!
Все сподівався, що схочеш зустрітися,
Мав все надію: «то був лише сон …»
Якось зіткнулися … - ніби не знітився …
Замість «кохаю», бовкнув «гарний фасон» …
Доля стежки розвела в різні сторони…
Ти заміжня … та у серці мов щем,
Як подивлюся на небо я зоряне …
Зірку мою … ніби змило дощем.
експромт-відгук на вірш "ми не знайомi" (Веточка Вишни)
http://www.stihi.ru/2011/12/23/7954
Свидетельство о публикации №111123001228
( в розпачі руки ламаю й тужу...)
що ж ви так пізно..чи , може, рано,
я розлучуся негайно ж - кажу!
Тільки..чому ж розлучусь,? - незаміжня,
вільна й свобідна,мов вітер, мов птах..
ви не губіться, прошу, і, повірте,
буду чекать вас у наших краях.
Стежечку вистелю синім барвінком
в дім запрошу, чи в зелений садок..
вранці птахи заспівать так дзвінко!
серце зімліє від ваших казок)))
******
Зі святами, Валеро!)
Щастя та любові тобі!
Веточка Вишни 05.01.2012 22:17 Заявить о нарушении
Тобі яскравого кохання побажаю,
Та ніжності, тепла... яких ще не було на світі!
І щоб завжди тобі всміхались діти...
І щоб завжди у щасті та любові ти жила!!!
З Новим Роком та Різдвом!!!
Мастер Степанов 06.01.2012 16:27 Заявить о нарушении
Дуже дякую, Валеро! Кохання, щастя, добра!
З посмішкою,-
Веточка Вишни 06.01.2012 16:41 Заявить о нарушении