Ми ще так в д рван в д правди...

Ми ще такі відірвані від правди,
Нам ще учитись, вчитись і навчатись,
Здається, вчора й сумніву не мав би,
А вже сьогодні згоден розпрощатись.

Логічне мислення звело в нівець духовність,
Постули древні вже читають рідко,
І вже не в моді справжня неповторність -
Людина власна, і стріляє мітко.

Стріляє словом, рикошетить в душу,
Але не потрапляє в ціль єдину,
Ради якої бились до загину
Наші діди, порядок днів порушив.

За правду, яка в істині закрита,
Що зашифрована благими словесами,
Ми спробували би її відкрити самі,
Та з камня вічності вона либонь вже змита.

Несуться люди, забувають села
І закривають очі на роздори.
А війни - то уже новин весела
Подія, що породжує розмови.

За ширмою попси і слів неблагородних
Ніхто і не помітить ту блакить,
Що з неба нам дана - лиш для свободи!
Ніхто не бачить - тільки все шумить.

Шумить довколо місто і машини,
Гудуть заводи, пароплави, ріки,
Але знання і правда вже навіки
Забулися під сяйвами вітрини...