Переливчастим візерунком кохання
Б’ється десь там зі своєю тінню.
Сьогодні ти, неначе, востаннє
Сказав, що від мене йтимеш.
Що хочеш бути як найдалі
Від мене, від мого тепла,
І що від тебе в мене лиш печалі,
Що пламені вогонь згорів дотла.
Що ми закреслимо всі дні і ночі,
Що подих твій, твої вуста,
Не буду чути, бачить твої очі,
Що все мине, лиш дорахуй до ста.
Та не минає біль, бо серця не загоїш,
Воно болить і рветься із грудей.
І ти колись забудеш, заспокоїш
Таких близьких, коханих нам людей.
Минаює час, а ти стаєш ще ближчим.
Твій сум я відчуваю на собі.
І ми у небі, такім блакитнім, чистім
Зустрінемось з тобою, мов у сні.
Минали дні, минали довгі ночі,
А ти, лиш ти у пам’яті моїй.
Неначе вчора: бачу твої очі,
І ти вирішуєш від мене йти!
Йди
© Copyright: Таня Шиман, 2011
Свидетельство о публикации №111122906993
Свидетельство о публикации №111122906993
Рецензии