Як що ти не зна ш

Як що ти не знаєш

Якщо не знаєш
Тобі розкажу я
Як зеленіють верби
Та вітер як віє в ніч ясну.

Коли як хитаються вітки дерев
Та сонце коли як, листя пожовтіле,
З гілок посохлих скидає додолу
А вітер як переносить його
Із краю одного
отого малого садочка
аж до краю другого...

Й тобі покажу я
Де соловеки співають співи свої
І де високі ясени, у своїх квітоньках,
з високо піднятою кроною,
"роздають" свої скрипіння
-- серед вітрового хитання,
немовбито наші кленові сини.
Під сизим небом на нас поглядають
А ми, із низу, байдуже гадаєм
що то можливо будуть
до нашого буття жахливі шпигуни!..
А що ж тому, якщо іє вони?
-- Живімо спокійно, та сіймо кавуни!

Тоді коли цар під вином задрімає
А цариця в садку між трояндами гуляє
То моряк над водою весело пригає
-- Огорожу, збунтованих хвиль,
під свої руки розумно складає.
Народ же нічого не знає!
Без условно співає й співає...

Он він стоїть за стіною.
Кріз вікно заглядає --
заграти задумав,,, Скрипку шукає.
-- Заспівай моя люба дівчинонько
"Уставай"! Надворі сонце вже сяє.
Вітер буйнує широкі дороги --
порохи від землі підімає!
Під вікном, твій коханий на тебе чекає!

І виноград покажу я тобі
Де росте він. як листя його зеленіє
Як вино із "галуззя" його я топчу
Та як п'ю я його на сполуччя...

Тобі розкажу я
Як зеленіють верби
Та вітер як віє в ніч ясну.