це грудень, дитино

крани, з яких по краплях стікає вода.
вона змерзла через ті навіжені "мінус двадцять",
до яких рукою подади за датами.
та поки вони лиш у твоїй душі. краватку

ти тільки навчилась зав'язувати,
плести стопроцентні вузли, з яких йому точно не втекти,
як він, наче відчуваючи, перестав їх зовсім пов'язувати.
і тобі залишилось лиш навчитись в'язати нитки

навколо шиї. тренуйся на собі,
потім перейдеш на нього. якщо вистачить сил.
конкуренток дівчат обмини
і потім виконуй все, на що вистачить власних вітрил.

це вже не листопад, дитино.
і ви вже не разом. покинь вже мрії про спільних котів.
один з виходів: сповзти на коліна
та переконати його, що ніхто ще не полетів

на південь спекотний.
це грудень, дитино. місяць слабких і самотніх.
тих, хто ніколи не прилетить у Брюсель чи Відень.
тих, хто ніколи не йде, доки не пролунає останній постріл,

який зазвичай потрапляє саме у них.

26.12.2011