Вклонитись батьковiй могилi
Вклонитися я низько до землі.
Покласти із любов'ю букет лілій,
Що скупані у сонячнім теплі.
Розірвана країна на частини,
Де народились і зростали ми.
Були колись народи всі єдині –
Тепер чужими стали ми людьми.
Чужими… Як же боляче і гірко! –
Розірвані і долі, і життя.
Залишилась в історії сторінка,
Яку писали ми із завзяттям.
Попереду ж невпевненість, сумління.
Нема ні сил, ні змоги далі йти.
Корупція пуска міцне коріння,
Щоб на людському горі знов рости.
А цінності – лиш гроші та "каміння".
Духовна цінність сходить в небуття.
У почесті лиш сила, та ще вміння
Топтати душі кованим взуттям.
Росія, Україна, сестри милі!
Чужі віднині. Та скажіть мені:
Чому самотньо батьковій могилі
В далекій тій російській стороні?
Свидетельство о публикации №111122705857
Я на сайте тоже зарегистрирована, но не о стихах мои мысли, поймите правильно. 24 июня исполняется 70 лет со дня смерти моего дедушки Назаркина Василия Ивановича. По сведениям, которые я нашла на сайтах Победы, он похоронен в Братской могиле поселка Привольного. Дедушка был ранен, лежал в госпитале, умер почему-то, как сообщили, от воспаления легких. Место мы только недавно узнали. В похоронке таких подробностей не было. Тогда не до этого было. Мечта всей моей семьи - поклониться его праху, найти его могилу. Если бы Вы знали, как я жду ответа!
Наташа Акимова 22.06.2013 21:47 Заявить о нарушении
Валентина Комина 22.06.2013 23:06 Заявить о нарушении
Наташа Акимова 22.06.2013 23:16 Заявить о нарушении
Валентина Комина 13.07.2013 12:24 Заявить о нарушении