бог, що всередині, знову кричить про вічне:
не замовкає ні вдень, ні вночі, ні на мить.
все, що навколо, здається мені утопічним,
та навіть богу ніколи мене не зломить.
він дивиться в очі, умовно пишучи знаки,
про те, як нестерпно чистити мою душу.
так, я складна, я зовсім не прошу відзнаки,
тільки повторюю знову собі це "мушу".
мушу боротись із богом, хоч і кожного ранку.
той, що в мені, ненавидить всіх щасливих;
він, як на зло, не грає зо мною в мовчанку,
тільки кричить. а я не люблю галасливих.
всупереч богу молюсь я за твій маршрут:
може, дарма, та що ж із собою вдію;
тільки молюся. в іншому я — банкрут,
дай мені впевненість. я не люблю надію.
бог
© Copyright: Янина Керн, 2011
Свидетельство о публикации №111122705063
Свидетельство о публикации №111122705063
Рецензии
Вижу руки, кнопки, стол,
Понимаю - женский пол.
Жаль, не вижу Ваших глаз,
Но понравился рассказ!
Правд, по-украински я еще мало понимаю...
Юрий Маркин -Сентябрь 05.04.2012 11:38 • Заявить о нарушении
Понимаю - женский пол.
Жаль, не вижу Ваших глаз,
Но понравился рассказ!
Правд, по-украински я еще мало понимаю...
Юрий Маркин -Сентябрь 05.04.2012 11:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.