Там за обрієм гойдається зима,
Вона сидить на білих хмарах.
П`є крижане вино із кришталя,
Сигарой дмухає у залах.
Від лінощів зачахла мандрівниця,
І стала лютою небога.
Холодная, голодная цариця,
Просить снігу трошечки в Бога.
Та змилував Бог її сніжні вуста,
І сніг лежить на підвіконнях.
Вона й сама сукеньку одягля,
Тримає небо у долонях.
Спустошена небесна попільничка,
Лиш сажа зоряна лишилась.
А зимонька у білих рукавичках,
Все снилась, снилась, снилась…
зимонька...
© Copyright: Алёна Сахнюк, 2011
Свидетельство о публикации №111122504085
Свидетельство о публикации №111122504085
Рецензии