Рiк за роком

Рік за роком,день за днем,
А серце плаче вже дощем...
Невже слова усі пусті?
І тануть спогади в імлі.

Невже минули почуття?
А жити ж нам усе життя...
Разом минати перешкоди,
Разом долати всі незгоди.

А пам'ятаєш ти той час,
Коли, здавалося, для нас
Яскраве сонце небосхилу
Дорогу нашу освітило,

А місяченько, любий брат,
Наставив бідам всюди грат,
Аби від них нас вберегти,
Щоб разом бути ми змогли,

Як зорі нами милувались,
Коли так палко цілувались,
І заздрили собі тихенько,
Що жили ми так щасливенько?!

Не вірю я, що ти забув,
Що ти цього не спом'янув,
Коли тобі все нагадала,
Як добре жила наша пара!

Не обертайся і не йди!
Прошу, хоч раз послухай ти,
Що на душі я відчуваю,
Бо далі бути як не знаю!

Ну підкажи, де пошукати
Кохання, що лиш ти міг дати?
Ну не відводь очей, молю!
Хоч раз ще обніми, прошу!

Бажаю знову відчувати
Любов,що вміє зігрівати.
Ту ласку, пристрасть і тепло...
Невже нема уже цього?

Не хочу чути, що нема!
Не хочу знати, що вже я
Лише сторінка із життя,
Яку ти вирвав звідтіля!