Без мови
Ти позабув же сину рідну мову,
Що кобзарем гартована із сталі,
То ти не гірше супостатів тих,
Які народ сей люто катували!
Всі хто в Сибірі згинули за волю,
Ночами стогнучи від туги та від болю,
За слово солов’їне отрути, амбразури,
Отримували в серце і знов ішли до бою!
Ти зрадив тих, кого вже розстріляли,
В піснях оспіваних сих пращурів своїх,
Тичину стер вже з пам’яті нікчема,
Це гірше ніж відступництво за гріх.
Ти лице нижче геть свині отої,
Що жадібно волочеться в болоті,
Повзе ж то до корита ще й чужого,
Жере помиї! Смачно стало в роті?
Свидетельство о публикации №111122510275