Космiчнi кошенята

Двоє космiчних кошенят


Жила собі біла космічна кішечка. БілоКоса на ймення. Не знала киця, як і коли вона з'явилася на світ; можливо, вона народилася разом із самим Всесвітом?..
БілоКоса гуляла по космічному безмежжю, по білих зоряних доріжках, зупинялась на перепочинок біля зірок чи планет, перелітаючи час від часу на кометах та метеорах з однієї частини Всесвіту в іншу.   І почувалася вона такою самотньою, що інколи навіть плакала. Слізки її  падали в космічний простір, відразу перетворюючись на маленькі метеорити, і розліталися навсібіч,  в найвіддаленіші куточки Всесвіту…

Одного дня,  чи ночі (у Всесвіті нелегко розрізняти їх, настільки вони схожі! Напевне, там триває один безкінечний до-о-о-вгий-предовгий космічний Вічний День, як ти гадаєш, мій маленький любий друже?) Так от, вийшла якось БілоКоса, як зазвичай, на прогулянку і побачила на чорному космічному пилові сліди, схожі на її власні, лише чорного кольору. Її серце стрепенулося і  пришвидшено забилося, і, підстрибуючи, кішечка побігла по сліду.
Незабаром БілоКоса побачила – о, яке щастя вона відчула!!! – котика, який без поспіху крокував м'якенькими чорними лапками по чорному космічному пилові. Котик був чорний-чорнісінький; напевне, чорнішого кольору і не існує!
- Няв! Няв! – покликала БілоКоса ЧорноКоса (саме так наша біленька киця відразу подумки назвала ОТОГО, другого котика).
Чорнолапий озирнувся, і, угледівши БілоКосу, аж  верескнув і кинувся їй назустріч:
- Як я тішуся з того, що бачу тебе! Мені настільки сумно і самотньо було одному! Няв-няв! Вітаю тебе!
- Здоров був і ти! Мені дуже радісно від нашої зустрічі! Я також  сумувала без друга. Мене звуть БілоКоса. А тебе?
- А я ЧорноКос! Дивина – наші імена подібні! Так само, як ми схожі  одне до одного.
- ЧорноКосе, потоваришуймо! Удвох нам буде добре жити у Всесвіті!
- Я згоден, БілоКоса! Вдвох краще , ніж поодинці.
І двоє щасливих – кішечка та котик – потерлися носиками. І ніс  БілоКосої почорнів, а ЧорноКоса - побілів. Після цього вони ще й потиснули одне одному подушечки передніх правих лапок. Подушечка на лапці ЧорноКоса стала біленькою як найбіліше та найясніше зоряне світло, а в БілоКосої – чорною як найтемніший, найчорніший космічний пил.

І відтоді мандрують незвіданими, широкими Всесвітніми шляхами БілоКоса та ЧорноКос разом. Найближчі та найвірніші друзі.


15.03.2011



а отут можна подивитися відеоказку за цим твором

http://www.youtube.com/watch?v=6xKRtbNOhvQ