Куди спливають...
Зникаючи за обрієм далеким,
Що легко, ніби помах крил лелеки,
Вплітають сиве пасмо у віки ?
Куди біжить наш швидкоплинний час –
В гарячу пору сподівань та злетів
Чи в холод вічних снігових заметів,
Що так лякає і... бентежить нас?
Їх неупинний хід у майбуття
Тече по лабіринтах на долонях,
Сріблястим слідом стигнучи на скронях –
Відлунням - і спокус, і каяття…
Фото - з Ін-ту. Сердечно дякую авторові!
Свидетельство о публикации №111122300952