Мені пташка кувала,
Зозуля напевне…
(щось вже плутаю ті голоси)
А конвалії жмурились впевнено
Від яскравої сонця краси.
Заросте сива пам'ять
Густими туманами.
Ті тумани осядуть в волосся моє,
А над селами, зелено-п’яними,
Як колись, мені пташка кує.
Розростеться зима,
Білим пухом розстелиться
В пасовища коней та корів…
Буде тихо стогнати хурделиця,
Імітуючи втрачений спів…
23.12.2011р.
Мен пташка кувала
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111122308306
Свидетельство о публикации №111122308306
Рецензии