Обнявшись із дощем, заплакала душа,
Дуетом з вітром тихо голосила,
Згорнула тихо, стомлена й чужа,
Від сліз намоклі і зболілі крила.
Від блискавок образ ти захистить не зміг,
Мов громом з неба вдарило мовчання.
Замість тепла – холодний дощ і сніг.
Натомість радості – розлука і прощання.
Не плач, моя душа… за холодом дощів
Снігами білими розвіються печалі,
Веселка зацвіте в саду весняних снів,
І знову полетиш в прозорі світлі далі
До сонця, до небес, до ніжності й тепла,
В той інший світ, де щастя панувало,
Куди забуть ніяк дорогу не змогла…
Де Всесвіту нам двом було замало….
***
© Copyright: Татьяна Галич, 2011
Свидетельство о публикации №111122305422
Свидетельство о публикации №111122305422
Рецензии
Таня! Я звичайно, знаю що ти пишеш чудові вірші! Але вони просто ПРЕКРАСНІ!!!!!!!.
Наталья Кравчук Васыльченко 29.01.2012 16:35 • Заявить о нарушении
Наталья Кравчук Васыльченко 29.01.2012 16:35 • Заявить о нарушении