Бабуся-кенгуру

Онучка - малеча менi каже "ба-ба!"
То першiї звуки, невпевнi кроки.
Волося в малечi, немов та кульбаба-
Яка ж це є радiсть менi на роки!
Така вже кумедна, така ненаглядна,
Весною наступною буде їй рiк.
А я вже не буду стара й беспорадна,
Хоча вже  на пенсiю вийшла той рiк.
Радiю онучцi i палко кохаю -
Вона ж менi дихання знов надає.
Я з нею хвороби свої забуваю,
I молодiсть знову таки настає.
Голiвку духмяну до мене притуле,
Коли я на руки дитинку беру -
I знову спина вже моя не сутула,
З онукой скачу я, як та кенгуру!


Рецензии