На долонi Всесвiту

Причаруй, коханий, очі й душу,
Тим любистком, що не знає зрад,
Шовк вбрання зірви, мов конокрад,
Що зламав замки й летить по суші...

Тільки вітер свище й зойк ледь чутний,
Так мій дід колись кохану вкрав –
Хтось услід їм слав громи октав...
Та в кохання – подих вільнодумний!

Зацілуй жоржинами зимою,
Дай забутись в думах, як в своїх,
Щоб були біленькі, наче сніг,
І в пітьмі світили нам  з тобою.

Із п’янким світанком ніч зіллється,
Заколише ласка губ і рук,
І Чумацький Шлях почує стук:
На долоні Всесвіту – два серця!


Рецензии
Дуже сподобався вірш, Валентино. Ніжно-трепетний. Дякую!

Русалка Лая   22.12.2011 10:57     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Русалочко! Щасти!
З теплом та повагою,

Валентина Чайковская   22.12.2011 11:45   Заявить о нарушении