На долонi Всесвiту
Тим любистком, що не знає зрад,
Шовк вбрання зірви, мов конокрад,
Що зламав замки й летить по суші...
Тільки вітер свище й зойк ледь чутний,
Так мій дід колись кохану вкрав –
Хтось услід їм слав громи октав...
Та в кохання – подих вільнодумний!
Зацілуй жоржинами зимою,
Дай забутись в думах, як в своїх,
Щоб були біленькі, наче сніг,
І в пітьмі світили нам з тобою.
Із п’янким світанком ніч зіллється,
Заколише ласка губ і рук,
І Чумацький Шлях почує стук:
На долоні Всесвіту – два серця!
Свидетельство о публикации №111122107558
Русалка Лая 22.12.2011 10:57 Заявить о нарушении
З теплом та повагою,
Валентина Чайковская 22.12.2011 11:45 Заявить о нарушении