Туманом ранковим, дощем вечоровим,
Листком золотистим, росою на листі
Минають роки.
У пам’яті – вчинки, дитинства картинки,
Поразки й здобутки, і втрати зі смутком,
Аж серце гірчить.
Роман або повість, зі щемом чи болем,
Тайком променисто у вимірі чистім
Запише життя
У книгу незриму, дитинно правдиву.
Й поразки забуті та досвід здобутий
Підуть в небуття.
То що зупинитись - утіхами впитись,
Достаток здобути, сховатись, заснути,
Немов у раю?
У світі мінливім побути щасливим,
Блаженство відчути, у розкіш пірнути
Як в мрію свою.
Ті зваби – то мрії, казкові надії,
Далекий і дивний пустельний міраж -
Як гарний вітраж.
Здається – захочу і зразу ж доскочу,
Скупаюсь у благах, як в чистих дощах
У полях.
Ми іспит у краї щоденно складаєм,
Долаємо долі призначений шлях –
Не в казках.
І силу духовну, як правду незломну
Щодня здобуваємо, або втрачаєм
З собою в боях.
Роздум
© Copyright: Мария Гуменюк, 2011
Свидетельство о публикации №111122105700
Свидетельство о публикации №111122105700
Рецензии