Пародия на жизнь, или моё проклятье не изменишь

-Крізь сон, я бачу твої очі,
Крізь сон вони мене зовуть,
І тепле щось сказати хочу,
Та з уст летить, лише- забудь...

На мить мені все ясно стало,
Так,зрозуміла я усе,
Чому у грудях запалало,
Й чому, забула я про все...

Була це мить, одна лиш мить.
Тепер не так все стало просто,
Уже не крає й не болить,
Нарешті маю вільний простір...



- Где ты хотела быть навеки,
Сейчас лишь дым,лишь едкий дым,
И хоть сомкнулись мои веки,
Я все же вижу, ты с другим..

Я видел тебя королевой,
Мечтал, что сходим под венец,
Не знал я ближе человека,
Теперь, я понял, все конец...


-Я не хотіла тобі болю,
Повір, душею не кревлю,
Пробач, що вкрала твою долю,
Пробач, що чув слово -Люблю...

Я правда злого не хотіла,
Жадала,чесно й без жалю,
Щоб зміг мене ти розлюбити,
Щоб душу ти беріг свою...


- Если ты честности желала?
Зачем так долго мне врала?
Моя душа тогда пылала,
Ты же сама все разожгла...

Сама же в жизнь мою ворвалась,
И все, роставила сама.
Не надо врать, что ты пыталась,
Если хотела, все б смогла...


-Прошу, не треба зайвих слів,
Побережи ти свої нерви,
Я хочу, щоб ти справжню стрів,
І щоб зберіг кохання перли...

Я розумію, що сама ж,
Хитку будівлю збудувала,
І як би не старалась, я,
Її сама ж і зруйнувала...


- Тебе ведь просто говорить,
Ну ты же ешь и спишь ночами.
я честно хотел розлюбить,
Но ты все портила словами...

Теперь не надо сожалеть,
Насильно мил ведь я не буду,
Хочу еще раз посмотреть,
На женский облик твой -Иуда...


- Я бачу не жалкуєш слів,
Я відператися не буду.
Якщо мене ти зрозумів?
Можеш віддать на осуд люду...