Отак і живемо - не замислюючись,
Що душу близьких легко поранити.
Як гряне з неба грім - тоді хрестимось,
Але помилки пізно вже правити.
Самовпевнена святість - омана,
Безконтрольність дій - життя не доточать,
Вже, здавалось, зарубцьовані рани
Ще й сьогодні болять, кровоточать.
Вірю в витоки духовності чисті
Та не вірю в непорочне начало.
Грані щастя різнобічноребристі
Мають боляче кусаюче жало.
17.06.2001
Ф лософ я життя
© Copyright: Елена Бойко 2, 2011
Свидетельство о публикации №111122000733
Свидетельство о публикации №111122000733
Рецензии