Падають снiги

Падає сніг. І ти прийдеш до мене знову і знову.
І кров стугонітиме тілом засмаглим, а може білим.
І буде зриватися в крик шепіт, коли насолода зайде за край.
І піт ніби солоний, а ніби ні, котитиметься по контурах вкраденої Європи.
І Тур, ніби юний, а ніби ні, не буде псувати ні ріллі, ні лісу...

Завіса повисне, її темно-синє тло виразно скаже, що простір кімнати таки золотий.
Таємне покаже світу цьому яв, тим хто ладен бачити і трохи чути,
що ніхто нікого не викрадав,
а було все по згоді,
тому торочити зайве,
гадаю, годі..


Рецензии
Падає сніг. Легенький, пухнастий, нікуди не поспішаючий.
Вистеляє ганок, сходинки... А на лаві хтось написав: Я тебе люблю!
Вже припорошило трохи, і слідів майже не видно...
Десь побігли, понесли своє кохання людям! А воно аж через край!
Тихо...
Не ворухне...
Сніжинки падають, розважливо роздивляючись довкола. Прикрашають землю і лебедять душу!
З зимою нас усіх!
********************************************
Дякую, Валентине!
Так хочеться снігу, а його нема!)))))))
То хоч позгадую!)))))))))))
З теплом, я.

Соловей Заочник   23.12.2011 22:34     Заявить о нарушении
Дуже гарні спогади! Щиро дякую Вам!
:-)

Валео Лученко   23.12.2011 22:46   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.