Години йдуть і їм нема зупину
І мерехтить вже світанковий блиск.
І наздогнати б нам іще одну годину,
Нам виточити б з часу обелиск!
Трамвай дзвенить, міста гудять похмуро,
Дощі ідуть без коректур часу,
Так мало часу, а ти йдеш понуро,
Усе чекаєш дивную весну.
А що вже навесні? Тобі ж бо зараз жити!
Не піддаватись зламам і ганьбам.
Мабуть не треба більш на каві ворожити,
Щоб війти на життєвий автобан.
І знову час летить. І знову вище й вище!
Йому знайома вже давно твоя краса.
Безжальний він до неї. Й вітер свище,
Стираючи зі світу чудеса.
Все плинно, все чуже і все забуте.
Нове лиш займе місце і піде.
А нам би лише пить годин отруту.
І вітер вічності над мріями гуде...
Години йдуть м нема зупину
© Copyright: Олег Очеретяный, 2011
Свидетельство о публикации №111121901559
Свидетельство о публикации №111121901559
Рецензии