Навіщо я повірила словам,
які лунали з вуст твоїх прекрасних ?
Навіщо я довірилась очам,
які бачуть людей лише нещасних.
Зів'яла я як мальва на морозі,
так сильно обпеклася мов вогнем.
Мене ти, загубивши у дорозі,
поранив серце льодяним мечем.
Я знаю,що пишу тобі даремно.
Ти мабуть й не читаєш взагалі.
Чому ж так сиро на душі і темно?
Чому зосталась я одна на кораблі?
Нав що?
© Copyright: Людмила Фрасынюк, 2011
Свидетельство о публикации №111121901231
Свидетельство о публикации №111121901231
Рецензии