Кава в постiль

У  шибку
Ранок  зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи  жінку 
У  полон.
Відчула  запах 
Смаженої  кави,
Знімаючи  з  повік
Солодкий  сон.
Відтак  поворухнулася
У  ліжку,
Всміхнулася 
Світанку  за  вікном.
Невимушено 
Оголила  ніжку,
І  пригадала:
Вечір...
За  столом
Вони  удвох...
Їх  спрагнені  бажання...
Бездонний  погляд...
На  руці  рука...
Його  слова  палкі...
Її  мовчання...
Доріжка  місячна
Клубочиться
Легка...
Їх  дивна  ніч
Серпанком  огортала
Струсивши  зорі
На  своє  крило...

Вона  лежала  довго,
І  чекала...
Та  кави  в  постіль
Так  і  не  було.

16.12.2011р.                13:45


Рецензии
Вірш дуже гарний.Нажаль,з сумним фіналом.

Андрей Владимирович Нестеров   19.12.2011 23:23     Заявить о нарушении
Що ж поробиш... Таке життя...
Дякую за увагу, пане Андрію.

Наталя Мазур   20.12.2011 00:16   Заявить о нарушении