сама ніжність говорить його устами,
від його тихих доторків хочеться плакати
відчуваючи ритм і таке переповнення щастям,
ніби п"єш свіжу воду джерел.
ти втамовуєш сильну давнішню спрагу
за яскравістю сонця - лише б його бачити,
ніби бавишся віршами, квітами і пелюстками,
розсипаєш їх в тиші й збираєш.
ніби в світі немає ні жахів, ні криги,
лише всюди є світло й вселенська розніженість,
ти читаєш його у термтінні як рідкісну книгу,
захлинаючись в щирості митей.
Д
© Copyright: Сингер Марла, 2011
Свидетельство о публикации №111121910365
Свидетельство о публикации №111121910365
Рецензии