…Я хочу нестримно незримими римами
На власні недоліки гучно нагримати.
В думках не обмежений крапками-комами
Стежками у світло піду незнайомими.
Піт вкриє чоло, наче ранок лист росами,
Ногами на землю душа стане босими.
Здригнеться від холоду, вколеться, зраниться,
Чекатиме дива, якого не станеться.
Заплаче, зомліє, укриється крилами,
Бо хтось волохатий штрикне її вилами.
А потім гріхи позмиває молитвами,
І рушить вперед поміж гострими бритвами.
І, мітячи кров’ю перетини з лезами,
Діла буде важити Сина терезами.
І може, як пера із крил пообрізує,
Знайде у рай паспорт із дійсною візою…
2011
Я хочу
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111121901036
Свидетельство о публикации №111121901036
Рецензии