Чом твій погляд поник
після жнив?
Чом і сльози твої,як роси?
Пов'язала чому,скажи,
Душу хусткою,наче коси?
Ти довірся,скажи мені,
Не марнуйся у безнадії.
Я у думи твої сумні
Поселю свої світлі мрії...
Заберу тебе в рідний дім,
Що на ласку й любов багатий:
Відпочинеш,окріпнеш в нім,
Ненароком життям зім'ята...
І проснеться в тобі жага
До життя,як до сонця в квітки,
І вогонь,що уже згасав,
Стане пестити серце й щічки.
І в розмаї душі палкім
Глянь у небо своє високе:
Бачиш?!
Мучить крильця крихкі
Там метеличок одинокий.
Ти йому не давай пилку,
Бо нектару мені не треба,
Мені б долю весь день таку:
Мучить крильця в твоєму небі..!
Чом твiй погляд...
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111121901033
Свидетельство о публикации №111121901033
Рецензии
Альошо, не вистачає слів. Я дуже вражена. Які ж образи чудові. Не знаю, до кого ти звертаєшся у цьому вірші, але так защеміло у душі... ти чудовий поет і дуже щира людина.
З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 19.12.2011 23:09 • Заявить о нарушении
З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 19.12.2011 23:09 • Заявить о нарушении
Дякую,Леонідовно!Ти,як завжди,не боїшся мене перехвалити!А вірш написано 82-го року,хіба можна згадати,про кого він?Думаю,як і всі вірші,про ліричних героїв...
Оксий Ожына 13.01.2012 01:11 Заявить о нарушении
Оксий Ожына 13.01.2012 01:11 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.