"Коли твоє платонічне кохання точно скінчиться,
Лишивши кілька постів в соціяльних мережах..."
А поки - її відбитки на твОїх зіницях.
Твої навігатори пильно за нею стежать.
Твої рецептори знають її на смак
(Чеські вафлі). Уникаєш її зупинки.
Її парфумом пронизано твій піджак.
В закладках - побіжні із нею інтернет-лінки.
Примара вночі мандрує у твій сон,
Брутально цілує в шию і п'є снодійне.
Якби міг, то підірвав би цей Вавілон,
Що будується в її небо, червоне і ненадійне.
Маґістралі до неї і так розсипаються мовами
Непочутими й незбагненними. Кладеш слово-цеглину,
Проте за її любов ані драхмами, ані кронами
Не розплатитися. За свою самоту вона скоріше загине,
Аніж віддасться. Сама собі за синицю,
А ти - журавель у її небесних межах.
Твоє платонічне кохання колись скінчиться?
Серце розлилося по соціяльних мережах.
Вавiлон
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111121809634
Свидетельство о публикации №111121809634
Рецензии