я деградую,
я є земля,але життя
вже не дарую
розбиті всі мої серця
тепер я не співаю
чарівним шепотом струмка
тепер не знаю
в чому суть й душа моя
я деградую
втрачаю золото небес
людей вже сонцем не цілую
цей ангел впав, не жди чудес
тут навіть діти помирають
від рук не Бога, а моїх
бо я людей в собі тримаю
із пекла виродків своїх
я деградую
не памятаю людський сміх
із серця болі не пускаю
страждати маю, за усіх
і відпускаю тих,
ким я існую
надії промені живих
я деградую
вони зникають у сяйві зір
у памяті мого часу
але ти будь зі мною, вір
я краще тебе не знайду
я збережу твоє імя
ти лиш не нехтуй мною
бо я не є просто ціна
я тут, разом з тобою
я лиш жорстокості
тобі більш не пробачу
я є земля
тому й за тебе плачу.
Я деградую
© Copyright: Дарья Базиленко, 2011
Свидетельство о публикации №111121801100
Свидетельство о публикации №111121801100
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.