Чекання... - Пер. С. Жуковой

        Навіяно:http://www.stihi.ru/2011/12/15/7222


В  малесенькім  стручку,  або  у  мушлі,
знесилено  здіймаючи  повіки,
ховаються  вгамовані  бажання,
/закляклі  під  хльостким  вологим  вітром,
що  сном  зимовим  навіває  слабкість/,
напівзавмерлі,  і  напівосліплі...
Раптово  бачать  в  мерехтливім  світлі
метеликів,  що  виринають  з  хмарок,
і  сніжно  засівають  напівсонний
малесенький  садок...
 
А  біля  тину
/що  їх  забула  та  мала  дитина,
яка  в  теплі  сидить  на  підвіконні/
лежать  у  купці,  і  стручок,  і  мушля...
І  дожидають  літа  і  осоння...

А  я  стою,  мені  сніжок  на  скроні...

           Вольный  перевод  Светланы  Жуковой:http://www.stihi.ru/2011/12/18/9389

         ОЖИДАНИЕ...

В  стручочке  крохотном  иль  в  завитках  ракушки,
с  трудом  приподнимая  обессиленные  веки,
скрываются  затихшие  желанья,
/озябшие  в  сыром  промозглом  ветре,
что  сном  предзимним  навевает  слабость/
полузастывшие,  уже  почти  слепые...
И  вдруг  в  мерцающем  дрожанье  света  –
мельканье  бабочек,  что  полусонно-снежно
заботливо  укроют  белопенно
уснувший  садик...

А  в  тени  забора
/забытые  вон  тем  смешным  ребёнком,
что  за  окошком  греет  щёчки  и  ручёнки/,
лежат  немою  горкою  -  стручок,  ракушка...
И  дожидаются  тепла,  что  так  не  скоро...

А  я  стою  и  мне  снежок  за  ворот...

            Вольный  перевод  Ники  Вербинской:http://www.stihi.ru/avtor/verbnika

И в крошечном стручке,
в затейливой ракушке
так, обессиленно,
поднять пытаясь веки,
скрываются желания, воздушно,
/застывшие под влажным хлестким ветром,
который зимним снам все навевает слабость/
полузамерзшие,почти не видя света...

Внезапно увидать в мерцающих лучах,
как бабочки, светясь и трепеща,
средь облаков порхают монотонно,
снежинками спускаясь в садик сонный,
как будто засевают на печаль...

И вот лежат ,забыто, у забора,
/их бросивший, замерзший уж, ребенок,
сейчас глядит на вьюгу сквозь окошко/
нехитрой горкой и стручок невзрачный,
ракушка,словно свернута ладошкой
и лета ожидая в одночасье...

А мне давно уж сединою снег в висках,
но ,как ключи, ту дверь откроют в детство
игрушки , что еще приходят в снах...
Ракушки...и стручки...
моей души наследство.


Рецензии
"А я стою, мені сніжок на скроні..." - так просто і...так чарівно)))))) - як і весь вірш)))))))

Дякую-дякую, чарівнице!!!
З ніжністю, я
От тільки...бажання з повіками можуть будь що витворяти... але...з н е с и л е н о... - це ж БАЖАННЯ, Світланко - ДЖЕРЕЛО ЖИТТЯ!!!

Глоток Эмпатии   20.12.2011 22:37     Заявить о нарушении
От і завмирає те джерело від холоду, та вітру!)))))))
Таким лискучим льодком береться, хрумким та прозорим!))))))))
У мене після стояння на холоді бажання одне - гарячий чай і під ковдру!)))) Хоча... це вже аж два бажання!)))))))
Дякую за посмішки, Федоре!
Навзаєм, я.

Соловей Заочник   20.12.2011 23:01   Заявить о нарушении
Піймав...- АЖ два!!! - І - НЕ знесилені))) - ПЕВНО!!!

Глоток Эмпатии   21.12.2011 21:47   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.