Примара
в сірникову коробку...
пролунає, мов постріл,
мій проклін на півроку.
в потаємній кімнаті
потойбічного замку
буду катом на страті
твоїх мрій на світанку.
відокремлю бажання
я спокусою жалю,
помарніють в стражданні
твої очі зухвалі.
на палаючих скронях
не затримаюсь вітром,
на вологих долонях
заспокійливим світлом.
промайну, як примара,
залякаю до смерті.
опівнічнім кошмаром -
мертва квітка в конверті!
але... це не цікаво -
я тебе амністую.
просто вистигла кава,
просто часу бракує...
Свидетельство о публикации №111121708890
Сергей Соколков 22.08.2012 06:00 Заявить о нарушении
Жаль, но такие параметры, как внешность автора и литературная ценность его стихов, частенько ничего общего между собой не имеют...)))
А смысл стихотворения довольно жесткий, но это, видимо, оправданно...
Ольга Марчевская 22.08.2012 19:20 Заявить о нарушении
Сергей Соколков 22.08.2012 20:16 Заявить о нарушении