Примара

я закрию твій простір
в сірникову коробку...
пролунає, мов постріл,
мій проклін на півроку.
в потаємній кімнаті
потойбічного замку
буду катом на страті
твоїх мрій на світанку.
відокремлю бажання
я спокусою жалю,
помарніють в стражданні
твої очі зухвалі.
на палаючих скронях
не затримаюсь вітром,
на вологих долонях
заспокійливим світлом.
промайну, як примара,
залякаю до смерті.
опівнічнім кошмаром -
мертва квітка в конверті!

але... це не цікаво -
я тебе амністую.
просто вистигла кава,
просто часу бракує...


Рецензии
Мало,что понял, но наверное красиво написано, ибо такая красивая Женщина не может писать иначе.

Сергей Соколков   22.08.2012 06:00     Заявить о нарушении
Спасибо, Сергей.)))
Жаль, но такие параметры, как внешность автора и литературная ценность его стихов, частенько ничего общего между собой не имеют...)))
А смысл стихотворения довольно жесткий, но это, видимо, оправданно...

Ольга Марчевская   22.08.2012 19:20   Заявить о нарушении
Сужу по вашей внешности и по вашим замечательным стихам.

Сергей Соколков   22.08.2012 20:16   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.