хлопчики

він не мріяв
але снів не замикав
вона приходила
сідала на краєчку ліжка
і він ледь-ледь торкався 
її довгого 
аж до колін волосся
загрубілими
від сільскої роботи
руками
і наче хлопченя
що ховається від матусі
у соняшнику
пірнав з головою під картате рядно
і підглядав звідти одним оком
як вона заплітає коси
городська дівчинка
перше сусідське покоління
що побачило світ не у вибіленій хаті
з притуленими під вікна
оберемками сухої кукурудзи
та з грубкою в три яруси
де на самому верхньому
потріскували розігріті
торбинки з пшоном і маком

ні вона росла
у високому будинку
в затишній квартирі з балконом
та лискучою газовою плитою
вона кожен день на ніч
купалась у глибокій ванні
гмуркаючись в ароматній піні
наче якась афродіта

а він
що він
у нього були тільки ночви
в яких він не завжди мав сили
вимити навіть ноги
повертаючись до оселі
з городу чи від худоби

ні він не мріяв

і ось її хлопчики в просторому салоні машини
і вона сміється й легенько підштовхує їх
привітайте цього дядька
ми з ним разом яблука в бабциному садку збирали
за полуницями  в ліс ходили з солом`яними кошиками

а він виймає з обвислих кишень і протягує їм
кілька пом`ятих банкнот
що пахнуть сирою рибою та ставковою ряскою
і наказує нахилившись над русими голівками
купіть собі цукерок і морозива
тут має вистачити
потім невміло засовує в дитячі кишені
декілька духм`яних яблук та горіхів
і здається йому
це його сини
просто вони схожі на матір
бо він так того бажав
вона ж красуня й розумниця
а він
він щаслива людина