Твої вуста – для поцілунків ніжних,
Слів зважених та влучних і неспішних.
Рамена, ноги, стан, постава!..
Нашіптує: "Ти - Аполлон!" – уява.
Торкнутись… О!.. так легко й ніжно,
Та цілувати трепетно й безгрішно…
Лунає голос твій – а в серці відгук.
Годин, хвилин, секунд веду я відлік –
Щоб зазирати мовчки просто в очі,
На двох ділити, спільно, дні та ночі.
І груди до грудей, вуста і ноги…
Позаздрять, певно, нам античні боги!
Це – соло двох, містерія кохання,
Це – зустріч після довгого чекання,
Це шлях до втраченого раю,
Запалення вогню, що не згоряє.
12.12.2011
Ти
© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111121702698
Свидетельство о публикации №111121702698
Рецензии