…Не здох. Хоч тіло, мов кисіль,
Лежить, драглисте, на канапі.
У боці – колька, в серці – біль,
І замість рук – неначе лапи.
У мозку – дірка, крізь яку
Блищить духовна порожнеча.
І присмак в роті кізяку.
А ще ж попереду - весь вечір.
Як зійде місяць я піду,
Мов басаврюк, гуляти містом.
І на халепу чи біду
Зніму з небес зірок намисто.
І наче Карл, що вкрав корал,
Тужити буду за кларнетом.
А ранком – вмру. Як Ганнібал?
Ні, обіп’юсь небес кларетом…
2011
Втома
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111121609248
Свидетельство о публикации №111121609248
Рецензии