За межі щастя і буття,
Де вицвітає сиза врода.
Хоча жадоба вже не та,
Плекоче юність, як вода.
Де радість жити восени?
Коли тебе уже не гріє.
Той смуток від себе жени,
Бо він літа тяжкії змиє.
Ти відчуваєш,як тебе
Життя тримати не бажає?
Куди потім тебе зведе?
Хай краще тіки доля знає…
Чому не дати спокій нам?
Хоч уві сні,щоб вже не бачить
На жаль,не наш жаданий крам,
Що надто сильно для нас значить.
2010
хочеться покинути все...
© Copyright: Анжелика Сендецкая, 2011
Свидетельство о публикации №111121408156
Свидетельство о публикации №111121408156
Рецензии