В разлуке

Поэтический  перевод стихотворения «в розлуцi» (Веточка Вишни)

 

 Время стекает - капли росы по стеклу,
 Такие же чистые - мысли твои - в них тону.
 Канет в забвенье день этот, следом и ночь,
 Прости, виновата, но нам уж ни чем не помочь.

 Дождик вплетает в годы минуты разлук,
 Ты в каждом звонке еще, на расстоянии рук,
 Нежность твоих поцелуев помнят уста,
 Но в книге судьбы, где мы вместе, страница пуста.

 Мир разобьётся на сто твоих "почему",
 Вопьются осколки все, словно иголки во тьму.
 Ветер заглушит сердца отчаянный крик,
 В созвездии "МЫ" догорят две звезды в тот же миг.

                ---------

 Спливає час…як  крапельки роси  на склі,
 такі ж  пречисті -  мов  думки  твої.
 Цей день мине, як ніч,  піде у забуття,
 я   винна,  та  чомусь немає каяття..

 В розлуці дощ  мережить  дні й години, мов роки,
 ти ще  у кожному дзвінку, на відстані руки,
 ще на устах  твої цілунки   й подих твій,
 та знаю я, що не прийдЕш  у день новий…

 Розіб'ється  той день на сто  твоїх " чому",
 скалки  ввіп'ються,  ніби голки  у пітьму.
 Почувши серця крик, замовкне вітер вмить,
 в сузір'ї  "Ми" відразу  дві зорі згорить.

http://www.stihi.ru/2011/12/14/1486