…Якщо крізь сито висіяти вірші,
То висиплеться літер мак дрібний.
А лишиться у ситі голосний
Стражденний плач та посмішки найширші.
То – справжня суть поезій, а не те,
Що критик повишукував у тексті.
Час збереже їх, навіть напівстерті,
А твір критичний – порох замете.
Його творець забув збудити розум,
Тож загорнув у терміни нудьгу,
Яку потік словесний, мов шугу,
Несе і нею рве читацький мозок…
2011.
P.S. Цей вірш – дуже далекий від досконалості, бо написаний
за декілька хвилин. Але я його публікую.
Чому? Бо це для мене не стільки твір, скільки викид емоцій.
Його поява викликана величезним здивуванням від прочитаної
мною критичної статті на творчість одного письменника.
Враження
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111121404611
Свидетельство о публикации №111121404611
Рецензии